Перша письмова згадка про село міститься у Привілеї короля Казимира Дениску Мукосійовичу на м. Збараж (пожиттєво) та села Збаразької волості (довічно) «за верную службу», виданий за згодою Панів-Ради від 12 січня 1442 року, у якому село згадується серед інших сіл волості.
У другій половині ХVІ ст. село переходить до Малинських, які збудували замок, укріплений земляними валами, а Верба фігурує в актах вже як містечко.
1545 рік — згадується у ревізії Кременецького замку, де зазначено, що власники сіл Берега і Верби утримували одну з городень. Власником Верби у цьому джерелі названо Анджея Куньовського.
У 1549 році село придбав шляхтич Михайло Дашкович Єлович-Малинський. У 1564 році він отримав локаційний привілей на заснування містечка і право влаштовувати в ньому торги (раз на тиждень у четвер) та ярмарок (двічі на рік). В західній частині Верби, де сходились шляхи, що вели в напрямі Кременця, Дубна, Козина і Бродів, звели ратушу, будинки заїздів. Містечко оточили земляним валом. Частина Верби, що містилася поза межами валу, і надалі лишалася на становищі села. Частина села, що мала статус містечка була і залишається зараз центром.
У 1774 році в селі проживало 1282 чол., була церква, що володіла 90 десятинами землі, діти навчалися в церковно-парафіяльній школі. Згадується Верба і у «Списку всех почтовых станций в Волынской губернии» — пожвавлюється життя села. Це було пов'язано з тим, що через Вербу пролягав поштово-пасажирський тракт, була поштова станція, де було 34 коней.
Після поділу Польщі 1793 року територія, до якої належить Верба, відійшла до Російської імперії. Містечко було центром волості у Дубенському повіті Волинської губернії.
Згідно з енциклопедичним словником Брокгауза і Єфрона в містечку Вербі налічувалось 124 подвір'я, проживало 1068 жителів, була залізнична станція, 9 крамниць та 8 заїжджих дворів, православна церква та синагога.
В 70-80 роках ХІХ ст. між селами Верба та Білогородка чехи-переселенці заснували село Софіївка. Землі належали дворянину-шляхтичу Молодецькому. Саме дружина Молодецького Софія подарувала дві десятини землі для будівництва школи і в договорі попросила, щоб це село назвали Софіївка.
На початку ХХ ст. у Вербі відкривається два деревообробні підприємства. Також працювала фабрика, що виробляла вату і тартак, 3 млини, смолярне і молочне підприємства. У 1908 році у Вербі відкрилося земське двохкласне училище, де навчались переважно діти заможних селян, торговців, колоністів. Почесний наглядач училища був Дмитро Львович Свєшніков — поміщик, двоюрідний дід відомого археолога Ігора Свєшнікова.
У часи Першої світової війни біля Верби проходила лінія фронту. З осені 1915 року перебувало під окупацією німецько-австрійських військ. В червні 1916 року звільнене від окупації під час знаменитого Брусиловського прориву. В селі збереглися залишки військових споруд німецько-австрійських військ.
З 1919 року Верба знову під владою Польщі, село є центром Вербської гміни Дубенського повіту Волинського воєводства.
У 1939 році територію Західної України приєднано до СРСР, а в 1940 році Верба стає центром Вербського району новоутвореної Ровенської області.
В червні 1941 року село було в центрі однієї з найбільших танкових битв в історії — Дубно—Луцьк—Броди. В околицях села йшли жорстокі танкові бої. В березні 1944 року село звільнене від німецько-фашистської окупації.
У 1959 році Вербський район приєднано до Дубенського району.
Оскільки ніяких відомостей про вживання якихось символів Верби не виявлено – було опрацьовано нові знаки, які були затверджені 22 вересня 2000 року. Автори проектів – А. Гречило та Ю. Терлецький.
Герб Верби: у золотому полі на зеленій основі вербове дерево з чорним стовбуром і гілками та зеленими листками.
Прапор Верби – квадратне полотнище, на жовтому тлі вербове дерево з чорним стовбуром і гілками та зеленими листочками, знизу проходить горизонтальна зелена смуга ( шириною в 1/6 сторони прапора). Зображення верби є так званим «номінальним» символом і вказує на назву села. Щит увінчує червона міська корона.